Як бути християнином під час війни: життя та переконання Дітріха Бонгеффера

Як бути християнином під час війни:

життя та переконання Дітріха Бонгеффера

02 жовтня керівник міжнародного апологетичного служіння «Розумна віра» в Україні, магістрант Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського Михайло Абакумов прочитав відкриту лекцію для студентів та викладачів Таврійського християнського інституту.

Лекція науковця складалася з двох частин, перша з яких була присвячена життєвим аспектам пастора та теолога Дітріха Бонгеффера.

Бонгеффер зростав у світській родині. Його батько Карл Бонгеффер був психіатром та неврологом. Його матір Паула цінувала християнську спадщину, то вона прищеплювала синові християнські цінності.

Бонгеффер вивчав богослов’я у Тюбінгіні та Берліні і до 24 років захистив дві докторські дисертації.

У період з 1930-1931 рр. навчався в Юніонській теологічній семінарії (Нью-Йорк). Протягом навчання та декількох подорожей США відбувається певне переосмислення цінностей Бонгеффера.

У період з 1933 по 1935 рр. Бонгеффер починає діяти вже як переконаний противник нацизму та відстоює обов’язок християн чинити опір. Він стає частиною Сповідницької церкви та провідним богословом опозиційного руху. У цей час пише ранню чернетку і серпневу версію Вефільського сповідання. До 1935 року звершує служіння у двох церквах Лондона, а після повернення з Лондону відкриває (у підпіллі) проповідницьку семінарію Сповідницької церкви, спочатку у Цінгсті, а потім у Фінкенвальді.

У 1936 році гестапо відкликає ліцензію Бонгеффера на викладання в Берлінському університеті, але він продовжує підпільно викладати та працювати у Фінкенвальді. У цей же період виходить його праця «Наслідування», яка є збірником його лекцій у Фінкенвальді.

У період з 1937 по 1939 рр. гестапо забороняє діяльність семінарії і Бонгеффер починає працювати з колективними пасторствами в Померанії. У цей період також була написана книга «Життя спільно». Відчувши на собі переслідування з боку гестапо, у 1939 році Бонгеффер вирушає до США. Але вже 20 червня того ж року Дітріх ухвалює рішення повернутися до Німеччини. Ось як його друг та біограф Бетге описує це рішення Бонгеффера: «Це була його готовність визнати, що він був і залишається німцем, повністю приймаючи на себе провину та відповідальність свого народу».

У 1940-1942 рр. Бонгеффер приєднується до Абверу (військова розвідка) та використовує можливість для донесення правдивої інформації про життя в Німеччині. Йому заборонять публічні виступи, але у цей час він починає писати свою знамениту працю «Етика». Також багато подорожує для Абверу і працює на Сповідницьку церкву. Через свою подвійну роль, Бонгефферу та його друзям вдається врятувати 14 євреїв.

У січні 1943 року він має заручини з Марією фон Ведемаєр, а вже 05 січня його арештовує гестапо та поміщає його до в’язниці Тегель. Перебуваючи в ув’язненні, Бонгеффер пише тюремні твори, у тому числі листи, та продовжує працювати над «Етикою».

Після провалу операції Валькірія, яка закінчилася невдалою спробою усунення Гітлера, 20 липня 1944 року Бонгеффера переводять до штаб-квартири гестапо у Берліні.

Події 1945 року розвиваються досить стрімко. 07 лютого Бонгеффера переводять до Бухенвальду. 05 квітня Гітлер видає наказ про страту Бонгеффера. Наступного дня його переводять до Шенберга. 08 квітня Бонгеффера переводять до концтабору Флоссенбюрг, де його повісили 09 квітня 1945 року.

У другій частині лекції Михайло Абакумов розглянув основні аспекти теології Бонгеффера, зазначивши складність її дослідження.

У своїй першій дисертації «Спільнота святих» Бонгеффер представляє тезу, що Церква – це Христос, Який існує як церква-громада. Він вважав, що церкву треба розглядати як Христа, Існуючого через спільноту. Ця думка підводить нас до двох висновків: якщо Христос існує тільки як церква, то я маю бути частиною церкви. І якщо церква несе образ Христа, то церква допомагає жити так, як жив Христос. Тобто, церква має репрезентувати життя Христа, несучи на собі страждання та провину людей.

Його друга дисертація «Акт і буття» присвячення питанню одкровення. Він вважав, що одкровення – це «особистість», це узгодження дії та буття. Саме особистість Ісуса Христа є поєднанням дії та буття. Одкровення – це і є Христос, Він є як дією, так і буттям.

Християнська миротворча етика Бонгеффера (або його умовний пацифізм) полягає у тому, що він розглядає етику як нероздільну з Ісусом Христом. Він відмовляється від так званої «етики принципів». Теолог вважав, що ми не можемо взяти Нагірну проповідь Христа і вважати її універсальною збіркою законів на все життя та на всі епохи. На його думку, Нагірна проповідь передає суть, ідею, яку християнин має застосувати до свого життя і жити з пошуком Божої волі.

Виступаючи проти війни, Бонгеффер зазначає, що для нього сучасна війна – це безперечне самознищення обох сторін, що воюють. Війну не можна характеризувати як порядок, що зберігає одкровення, тому що війна є абсолютно руйнівною. На думку теолога теперішня війна повинна бути повністю засуджена церквою. «Як християнам поводитися на війні? Тут немає явленої Божої заповіді. Церква ніколи не зможе благословити війну та зброю. Християнин ніколи не може брати участь у несправедливих війнах. Якщо християнин бере зброю, то він щодня повинен просити прощення у Бога за цей гріх і молитися за мир», – зазначає Бонгеффер.

Подібно до Карла Барта, Бонгеффер використовує релігію у негативному сенсі. Для нього релігія – це ритуали та традиції. Натомість віра – це живі відносини з Богом. На думку Бонгеффера, Бога потрібно шукати не в релігії, а в повноті життя.

Повний випуск відкритої лекції можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=4OMcKsNRblA